«Сят Леон підджюхує» - це слова мого сина під час поїздки на цьому авто коли йому було два з половиною роки. Саме тоді в моїй сім’ї з’явився Seat Leon FR. Авто з ефектними наклейками не залишає байдужим нікого. А чому «підджюхує»? Розповім далі.
Seat Leon FR. Для ти хто не знає, FR – це спортивна модифікація хетчбека Seat Leon. Ззовні, окрім шильдиків FR, авто від своїх цивільних модифікацій відрізняється широкими бамперами з ромбовидними сотами, ефектними легкосплавними дисками унікального сірого кольору та також кольору дзеркалами заднього огляду. Останнє, фірмова особливість всієї лінійки авто Seat FR.
Над дизайном Леона іспанці працювали з душею та понаднормово. Профіль приземлистий з великою кількістю правильних та плавних ліній. Характерна виштамповка на боковинах – хвиля Вальтера де Сільви, типова для всіх Сеатів цієї генерації. Передні фари додають доброзичливості авто, натомість передній бампер ФР натякає на «зубатість» авто. Розкосі задні фари - потік спортивної енергетики. Ручки відкривання задніх дверей сховані в рамках вікон, окрім того для них передбачені спеціальні заглиблення в задніх віконцях, що візуально додає спортивності. Випадковим поглядом п’ятидверний хетчбек можна навіть сприйняти за тридверне купе.
Всередині затишно та просторо. Передня панель унікальна і досі на жодному авто не зустрічалась в жодній її конфігурації. Пластик торпеди, дверних карт жорсткий, я б навіть назвав його бюджетно-жорсткий, хоча й добротний. Салон спортивної версії відрізняється лише деякими елементами, сама ж архітектура без змін.
А ці деякі елементи - це кермо, передні крісла та важіль перемикання передач. Кермо – «очей не відірвати», тактильні відчуття зашкалюють! Яскраво виражений профіль під правильних хват, перфорація шкіри в найчастіших місцях дотику, ну і звісно ж шильдик FR. Майже справжній спортивний руль!
Спортивні крісла з розвинутою боковою підтримкою обіймають водія. Жорсткі бокові подушки немов ліщата, міцно тримаючи, фіксують тіло в кріслі. Діапазону налаштувань, при моєму рості 187 см, достатньо з головою, до речі, над нею достатньо великий запас місця. Простору вистачить для більш рослих водіїв. Одним словом, крісла доведені до ідеалу. Що для мене виявилось загадковим, так це дизайн перемикача коробки передач. Ні, поки дивишся на дивної форми архітектуру, знов таки з шильдиком FR, жодних нарікань. Але як тільки він попадає в твої руки, зразу розумієш - щось тут не так. Зручним та ергономічним його важко назвати. Ще здивувала відсутність центрального підлокітника. В дальніх поїздках постійно відчуваєш дискомфорт, оскільки, окрім тих ситуацій коли перемикаєшся в решті доводиться тримати руку навісу. Не ергономічним виявився і лівий підлокітник в карті водійської двері, для того щоб тримати на ньому руку потрібно тулубом на кріслі зміщатись вліво, що також не зручно. Одним словом в Seat Leon обидві руки потрібно постійно тримати на рулі – це зручніше та приємніше. А можливо це так і було задумано? «Міцніше за баранку тримайся водій…»
Підкермові перемикачі нарікань не викликали, алгоритми ввімкнення та вимкнення пристроїв стають зрозумілими миттєво і до них не потрібно звикати. Все на своїх місцях. Цікавим є рішення з двірниками, вони паркуються в вертикальному положенні і ховаються в передніх стійках даху. Там для них передбачені спеціальні ніші. Коли двірники вимкнені побачити їх з салону не можливо. Зручно, ефектно, практично … доки не наступила зима. Під час снігопаду двірники починають збивати сніг в бокові вертикальні ніші коло лобового скла, які призначені для їх паркування, далі кількість снігу стає критичною і він починає набиватись вже на склі, тим самим зменшуючи хід двірників і відповідно зону очищення. А там де двірники вже не чистять утворюється намерзший сніг, який можна відчистити лише механічним шляхом. От і доводиться під час дальніх подорожей в сніжну погоду по декілька разів зупинятись для очищення боковин лобового скла від льоду. Це єдиний недолік двірників, у всьому решта величезний плюс. Саме завдяки такій конструкції вдалося досягти максимальної зони очищення, не протертим залишається лише маленький трикутничок в зоні дзеркала заднього вигляду.
В салоні комфортно буде чотирьом високим пасажирам і навіть п'ятий задній не викличе сильного дискомфорту, як це буває в авто цього класу.
Підкермові перемикачі нарікань не викликали, алгоритми ввімкнення та вимкнення пристроїв стають зрозумілими миттєво і до них не потрібно звикати. Все на своїх місцях. Цікавим є рішення з двірниками, вони паркуються в вертикальному положенні і ховаються в передніх стійках даху. Там для них передбачені спеціальні ніші. Коли двірники вимкнені побачити їх з салону не можливо. Зручно, ефектно, практично … доки не наступила зима. Під час снігопаду двірники починають збивати сніг в бокові вертикальні ніші коло лобового скла, які призначені для їх паркування, далі кількість снігу стає критичною і він починає набиватись вже на склі, тим самим зменшуючи хід двірників і відповідно зону очищення. А там де двірники вже не чистять утворюється намерзший сніг, який можна відчистити лише механічним шляхом. От і доводиться під час дальніх подорожей в сніжну погоду по декілька разів зупинятись для очищення боковин лобового скла від льоду. Це єдиний недолік двірників, у всьому решта величезний плюс. Саме завдяки такій конструкції вдалося досягти максимальної зони очищення, не протертим залишається лише маленький трикутничок в зоні дзеркала заднього вигляду.
В салоні комфортно буде чотирьом високим пасажирам і навіть п'ятий задній не викличе сильного дискомфорту, як це буває в авто цього класу.
Люк з електроприводом додає простору в салоні, користування ним зрозуміле та зручне, управління знаходиться на звичному місці - в центрі даху спереду, коло блоку правління освітленням салону. Звукоізоляція добротна, але неідеальна. Перший звук, який проникає в салон, - це звук коліс викликаних дорожнім покриттям, далі пробивається звук роботи двигуна, а за ним вихлопної системи. Останній найприємніший. Була помічена особливість: після достатньо активного драйву або тривалої подорожі, під час котрих вся вихлопна система добре прогрівалась, вона починала наповнюватись інтелегентним низькочастотним буркотінням. Саме цей звук мій син ідентифікував як: «Сят Леон підджюхує». Цей звук немає нічого спільного зі звуком «прямотоків», він не заважає при користуванні авто, він ніколи не набридає, чути його одна насолода. Цей звук, це наслідок клопіткої праці інженерів.
Штатна аудіосистема залишила байдужим. Звук без жодних амбіцій і підходить хіба для прослуховування радіостанцій. Низьких частот бракує, режими регулювання еквалайзером суттєво ситуацію не покращують.
Відверто розчарувала оглядовість авто. Якщо з бічними дзеркалами заднього виду середньої оглядовості ще можна миритись, то з оглядом в зоні передніх кузовних стійок ситуація катастрофічна. Ліва стойка перекриває водію близько 15 градусів огляду, до того щей передні маленькі трикутні віконечка погіршують ситуацію, додатково зменшуючи огляд в нижньому секторі. Здійснюючи поворот на ліво, в цій сліпій зоні, можна запросто не побачити пішохода або авто на перехресті збоку. З правою стійкою ситуація трохи краще, але лише за рахунок того, що водій знаходиться далі від неї, що трохи збільшує кут огляду. Треба бути дуже уважним, в якийсь момент ця надмірна уважність навіть починає набридати, оскільки перед кожним таким маневром додатково доводиться себе перевіряти.
Багажний відсік правильної форми, об’ємом 341 літр та широким проємом для завантаження. Низькою виявилась висота підйому кришки багажника – близько 180 см. Мені з моїми 187см доводиться постійно зважати на край кришки в піднятому стані. Під підлогою багажника запасне колесо типу «докатка». Ручка відкривання багажника – це поворотна емблема Seat. Розмір і форма зручна, але зимою туди попадає волога, яка при замерзанні часто ускладнює рух емблеми в початкове положення. Інколи не зразу помічаєш, що емблема не в закритому положенні, так і їздиш декілька днів. Добре, що це не впливає на сам замок п’ятої дверки і вона залишається закритою.
Під капотом – дволітровий турбомотор TFSI, потужністю 200 к.с. Коробка шестиступинева «механіка». З невеликими змінами ці агрегати можна зустріти на Audi TT, Volkswagen Golf GTI. Двигун до 2000 об/хв тягне лінійно добре, а далі – паровозна тяга миттєво закидає стрілку тахометра в червону зону. Зазівався, не встиг перемкнутись на вищу, як спрацьовує запобіжник максимальних обертів. Турбояма – так вона є, але адаптуєшся швидко. Керувати тягою турбодвигуна одне задоволення. Потрібно «вистрілити» зі світлофора – підняв оберти вище турбоями, додав філігранну роботу щепленням і ти перший. Двигун тягне завжди і на будь-якій передачі, відрізняється лише темп розгону. Пересуваючись містом на швидкості 60 км/год, можна сміло включити шосту, забрати ногу з газу і продовжувати рух на холостих обертах двигуна. Крутящого моменту двигуна вистачатиме для підтримування швидкості.
Коробка передач дозволяє перемикатись миттєво, жодних запізнень. Передачі вмикаються легко, хід важеля невеликий, вибір передач чіткий. Щеплення нетуге, хоча хід педалі міг би бути трішки коротшим. Зате педаль газу вище всяких похвал, вона має кріплення на підлозі, схожа за конструкцією на тролейбусну. Як же ж нею приємно користуватись! Нога так і тягнеться до неї, ергономіка на висоті.
Підвіска Леона грубувата, але назвати її некомфортною не можна. Пружини та амортизатори тут жорсткіші ніж на звичайних цивільних версіях. Поперечний стабілізатор товстіший, збільшена жорсткість всіх резинових елементів ходової. Кліренс зменшений на 15мм, хоча це на зручності експлуатації авто в місті ніяк не відзначилось. Окрім того підвіска дуже тиха, жодних зайвих звуків. В поворотах авто слухняне, всі команди водія на кермі відпрацьовує бездоганно, таке враження що їде по рельсах. І навіть при явних провокаціях водія на занос задньої вісі, до останнього тримає траєкторію. Перфектний взаємозв’язок!
А як веде себе машина на швидкостях вище 100 км/год! Тут і розкривається весь потенціал підвіски. Авто міцно і збалансовано тримає траекторію, воно ніби прилипає до дороги. Незвичним і порушуючим всі закони фізики виявилось відчуття, коли на високій швидкості вискакуєш на горбок дороги і починаєш відчувати як твоє тіло починає вертикально прискорюватись вгору, а авто в цей момент ніби прилипає до дороги. Миттєво відчуваєш як сильніше починають тиснути тебе ремні безпеки, тим самим, втримуючи тіло від вертикального прискорення. Яскраві враження. Признаюсь, кожного разу в подібній ситуації, волів знову і знову оновлювати відчуття в пам’яті.
Гальма відмінні. Як натиснув так і загальмував. Дозування гальмівним зусиллям відбувається з високою інформативністю. Поріг спрацьовування АБС тут вищий ніж очікуєш. Плюс сама система спрацьовує значно жорсткіше ніж звично. На початках може здатись що АБС несправна, але ні, іспанці свідомо дозволили водію прийняти на себе більше відповідальності по керуванню. Та сама ситуація і з ESP. Проходячи круті повороти з відверто провокуючою траєкторією, система до певної міри не втручається, дозволяючи водію відчути межу законів фізики. І лиш відчувши цей момент, система філігранно починала підгальмовувати передне внутрішнє колесо, тим самим допомагаючи долати недостатню повертаємість. Хоча зрозумівши алгоритм роботи, можна сміло використовувати систему в своє задоволення при активному драйві. Зайшов в поворот, заклав потрібну траєкторію, з перебільшенням відчуття міри, додав газу і дивись, система вже допомагає тобі правильно розподілити тягу між колесам і втягує машину в поворот. Все надійно та безпечно. Загалом ESP налаштована таким чином, що спрацьовує не на випередження критичних ситуацій, а вже на виправлення критичних помилок.
Розхід палива – це лише питання вашого настрою і він може коливатись від 9 до 16 літрів. При неспішному використанні авто в місті з його пробками, прогрівами середня витрата становить близько 10л на 100км. Але так їздити на цьому авто не до смаку. Кожен світлофор – це низький старт, кожне більш менш спортивне авто на шляху – це опонент і ціною за це стає витрата палива, яка починає коливатись в межах 12-14 літрів. По трасі, якщо рухатись в діапазоні 110-130 км/год розхід палива становить 9-10л, після 130км/год – 11-12 літрів, ну а якщо їхати 200км/год то і всі 15-16 літрів. Добре, що авто невибагливе до палива і спокійно споживає звичайний 95. Додатково, при активному драйві, двигун ще готовий поласувати маслом. Розхід масла при дуже активному пересуванні може доходити до 1літра на 1000км! В звичних умовах розхід коливається в межах 0,5 літра на 10000км.
Seat Leon FR – це потужний і зручний автомобіль для щоденного використання, це повноцінний п’ятимісний автомобіль з пристойним багажником, його навіть можна назвати сімейним авто але з перчинкою. Всі для кого цієї перчинки виявиться замало є ще Seat Leon Cupra та Seat Leon Cupra R. А тут вже все залежить від потрібної вам дози інєкції адреналіну. Вибирайте свою. Мою ви вже знаєте.
Штатна аудіосистема залишила байдужим. Звук без жодних амбіцій і підходить хіба для прослуховування радіостанцій. Низьких частот бракує, режими регулювання еквалайзером суттєво ситуацію не покращують.
Відверто розчарувала оглядовість авто. Якщо з бічними дзеркалами заднього виду середньої оглядовості ще можна миритись, то з оглядом в зоні передніх кузовних стійок ситуація катастрофічна. Ліва стойка перекриває водію близько 15 градусів огляду, до того щей передні маленькі трикутні віконечка погіршують ситуацію, додатково зменшуючи огляд в нижньому секторі. Здійснюючи поворот на ліво, в цій сліпій зоні, можна запросто не побачити пішохода або авто на перехресті збоку. З правою стійкою ситуація трохи краще, але лише за рахунок того, що водій знаходиться далі від неї, що трохи збільшує кут огляду. Треба бути дуже уважним, в якийсь момент ця надмірна уважність навіть починає набридати, оскільки перед кожним таким маневром додатково доводиться себе перевіряти.
Багажний відсік правильної форми, об’ємом 341 літр та широким проємом для завантаження. Низькою виявилась висота підйому кришки багажника – близько 180 см. Мені з моїми 187см доводиться постійно зважати на край кришки в піднятому стані. Під підлогою багажника запасне колесо типу «докатка». Ручка відкривання багажника – це поворотна емблема Seat. Розмір і форма зручна, але зимою туди попадає волога, яка при замерзанні часто ускладнює рух емблеми в початкове положення. Інколи не зразу помічаєш, що емблема не в закритому положенні, так і їздиш декілька днів. Добре, що це не впливає на сам замок п’ятої дверки і вона залишається закритою.
Під капотом – дволітровий турбомотор TFSI, потужністю 200 к.с. Коробка шестиступинева «механіка». З невеликими змінами ці агрегати можна зустріти на Audi TT, Volkswagen Golf GTI. Двигун до 2000 об/хв тягне лінійно добре, а далі – паровозна тяга миттєво закидає стрілку тахометра в червону зону. Зазівався, не встиг перемкнутись на вищу, як спрацьовує запобіжник максимальних обертів. Турбояма – так вона є, але адаптуєшся швидко. Керувати тягою турбодвигуна одне задоволення. Потрібно «вистрілити» зі світлофора – підняв оберти вище турбоями, додав філігранну роботу щепленням і ти перший. Двигун тягне завжди і на будь-якій передачі, відрізняється лише темп розгону. Пересуваючись містом на швидкості 60 км/год, можна сміло включити шосту, забрати ногу з газу і продовжувати рух на холостих обертах двигуна. Крутящого моменту двигуна вистачатиме для підтримування швидкості.
Коробка передач дозволяє перемикатись миттєво, жодних запізнень. Передачі вмикаються легко, хід важеля невеликий, вибір передач чіткий. Щеплення нетуге, хоча хід педалі міг би бути трішки коротшим. Зате педаль газу вище всяких похвал, вона має кріплення на підлозі, схожа за конструкцією на тролейбусну. Як же ж нею приємно користуватись! Нога так і тягнеться до неї, ергономіка на висоті.
Підвіска Леона грубувата, але назвати її некомфортною не можна. Пружини та амортизатори тут жорсткіші ніж на звичайних цивільних версіях. Поперечний стабілізатор товстіший, збільшена жорсткість всіх резинових елементів ходової. Кліренс зменшений на 15мм, хоча це на зручності експлуатації авто в місті ніяк не відзначилось. Окрім того підвіска дуже тиха, жодних зайвих звуків. В поворотах авто слухняне, всі команди водія на кермі відпрацьовує бездоганно, таке враження що їде по рельсах. І навіть при явних провокаціях водія на занос задньої вісі, до останнього тримає траєкторію. Перфектний взаємозв’язок!
А як веде себе машина на швидкостях вище 100 км/год! Тут і розкривається весь потенціал підвіски. Авто міцно і збалансовано тримає траекторію, воно ніби прилипає до дороги. Незвичним і порушуючим всі закони фізики виявилось відчуття, коли на високій швидкості вискакуєш на горбок дороги і починаєш відчувати як твоє тіло починає вертикально прискорюватись вгору, а авто в цей момент ніби прилипає до дороги. Миттєво відчуваєш як сильніше починають тиснути тебе ремні безпеки, тим самим, втримуючи тіло від вертикального прискорення. Яскраві враження. Признаюсь, кожного разу в подібній ситуації, волів знову і знову оновлювати відчуття в пам’яті.
Гальма відмінні. Як натиснув так і загальмував. Дозування гальмівним зусиллям відбувається з високою інформативністю. Поріг спрацьовування АБС тут вищий ніж очікуєш. Плюс сама система спрацьовує значно жорсткіше ніж звично. На початках може здатись що АБС несправна, але ні, іспанці свідомо дозволили водію прийняти на себе більше відповідальності по керуванню. Та сама ситуація і з ESP. Проходячи круті повороти з відверто провокуючою траєкторією, система до певної міри не втручається, дозволяючи водію відчути межу законів фізики. І лиш відчувши цей момент, система філігранно починала підгальмовувати передне внутрішнє колесо, тим самим допомагаючи долати недостатню повертаємість. Хоча зрозумівши алгоритм роботи, можна сміло використовувати систему в своє задоволення при активному драйві. Зайшов в поворот, заклав потрібну траєкторію, з перебільшенням відчуття міри, додав газу і дивись, система вже допомагає тобі правильно розподілити тягу між колесам і втягує машину в поворот. Все надійно та безпечно. Загалом ESP налаштована таким чином, що спрацьовує не на випередження критичних ситуацій, а вже на виправлення критичних помилок.
Розхід палива – це лише питання вашого настрою і він може коливатись від 9 до 16 літрів. При неспішному використанні авто в місті з його пробками, прогрівами середня витрата становить близько 10л на 100км. Але так їздити на цьому авто не до смаку. Кожен світлофор – це низький старт, кожне більш менш спортивне авто на шляху – це опонент і ціною за це стає витрата палива, яка починає коливатись в межах 12-14 літрів. По трасі, якщо рухатись в діапазоні 110-130 км/год розхід палива становить 9-10л, після 130км/год – 11-12 літрів, ну а якщо їхати 200км/год то і всі 15-16 літрів. Добре, що авто невибагливе до палива і спокійно споживає звичайний 95. Додатково, при активному драйві, двигун ще готовий поласувати маслом. Розхід масла при дуже активному пересуванні може доходити до 1літра на 1000км! В звичних умовах розхід коливається в межах 0,5 літра на 10000км.
Seat Leon FR – це потужний і зручний автомобіль для щоденного використання, це повноцінний п’ятимісний автомобіль з пристойним багажником, його навіть можна назвати сімейним авто але з перчинкою. Всі для кого цієї перчинки виявиться замало є ще Seat Leon Cupra та Seat Leon Cupra R. А тут вже все залежить від потрібної вам дози інєкції адреналіну. Вибирайте свою. Мою ви вже знаєте.
Немає коментарів:
Дописати коментар