Поперечне розташування двигуна, передній
привід, муфта в приводі задніх коліс, збільшений дорожній просвіт та несучий
кузов – базові ознаки «кросовера».
Сьогодні до мене потрапив японський
кросовер Mitsubishi Outlander XL 2008 року з двигуном об’ємом 2.4 MIVEC,
варіатором та повним приводом. Outlander з англійської – «чужинець», «чужоземець», «іноземець». Що ж, з’ясуємо на скільки йому і нам з ним комфортно.
Середньорозмірні кросовери в нас в країні
люблять, а ще якщо з деяких ракурсів він видається за повнорозмірний. Саме так, ефект «full
size», в профіль авто можна сміло віднести до вищого класу ніж воно
є насправді. Як влучно це характеризує приставка XL в
назві моделі.
Саме через цю особливість в поєднанні з правильним ціноутворенням
авто стало настільки популярним на наших теренах. На користь машині і вдалий
лаконічний дизайн, а в деяких ракурсах він навіть солідний.
Інтер’єр
виконаний в динамічному стилі, архітектура передньої панелі в стилі Лансера
10-го покоління. Сама ж панель та всі карти обшивки салону виконані з жорсткого
не тільки на дотик але й на вигляд пластику, на якому за першого ж контакту
лишаються сліди від пальців. Натомість деталізація та підгонка панелей виконана
на висоті.
Посадка в водійському кріслі зручна за формою, але не без із’ян. Присутні валики бокової підтримки розставлені доволі
широко і в купі з плоскою спинкою не фіксують положення тіла водія навіть
середніх розмірів. В області поясниці бракує підтримки, а налаштування підпору
відсутнє.
Кермо невеликих розмірів симпатичного
дизайну зручно лягає в долоні. Тримаєшся за нього і можна сміло уявити себе за
кермом якогось «гарячого хетча». Шкода, що регулюється воно лише по висоті.
Показники
приладів добре скомпоновані і хоча вони не виділяються новизною, але покази з
них читаються легко та розбірливо. Навпроти переднього пасажира два «бардачка».
Верхній охолоджується від системи клімат-контроля, а нижній простий.
Управління практично всіма приладами
інтуїтивно зрозуміле та зручне за невеликим винятком. Нелогічним є розташування
в сліпій зоні, зліва внизу передньої панелі, кнопки відключення системи
стабілізації. Куди ж логічніше розмістити її десь поруч з важелем АКП або зверху
на панелі в полі зору. Застрявши десь, водій ще довго згадуватиме про наявність
такої можливості, а потім ще й шукатиме кнопку.
А ще вмикачі підігріву передніх
сидінь. Я і сам помітив їх наявність лише під кінець тесту. Візуально їх
побачити важко навіть коли не сидиш в авто, а просто розглядаєш салон. Сидячи в
кріслі це взагалі не можливо, бо знаходяться вони в щілині між кріслом та
середньою панеллю салону, ще й до того ж втоплені. Спробував користуватись –
незручно.
Заднім пасажирам місця вдосталь і в колінах
і над головою. Задній диван – це дві несиметричні половинки (60:40), котрі
можуть ковзати зад-вперед на салазках, які ще й можуть складатися по окремості.
А якщо скласти обидві одразу, вантажний відсік збільшується майже до 1,5
кубометра. Тут знов згадується доречна
приставка XL в назві моделі. При розкладеному задньому дивані розмір
багажника до полки - 541 літр, чого більше ніж достатньо для
середньостатистичного українця. Чого бракує багажнику, так це якихось ніш або
кишеньок для дрібниць.
Доступ в багажник завдяки двом секціям.
Перша – це верхня кришка, а друга – це нижній відкидний борт замаскований в
задній бампер. Дуже зручно адже борт можна використати як лавочку, стіл для
пікніка, тощо.
Двигун чотирьохциліндровий об’ємом 2,4 літри, потужністю 170 к.с. Максимальний крутний
момент в 232 нм досягається при 4100 обертах на хвилину. Працює
в парі з клиновидним варіатором CVT SM INVECS-III компанії Jatco. По паспортним даним цей тандем
повинен розганяти машину за 10,8 сек, але по відчуттям всі 12-13. Цей ефект
особливо підсилений алгоритмом роботи варіатора – безступеневою зміною
передавального числа. Як наслідок розгін рівномірний, плавний, вальяжний …
нудний та прісний. Спровокувати двигун на прояв свого характеру неможливо, коробка
як той ошийник гасить будь-які прояви. Різка робота акселератором лише додає
нервовості, і зовсім не додає в динаміці, тому від цього варто відмовитись
зразу. І навіть на старті, при різкому втоплюванні педалі «в підлогу» коробка
зі всіх сил старається згладити прискорення. Якщо з вами пасажири, то їх
візуалізація така: салон миттєво наповнюється гулким завиванням високих обертів
двигуна і … машина в супроводженні цього оркестру плавно рушає з місця – повне
нерозуміння ситуації! Провівши серію стартів, виявив що найшвидше авто
розганяється при натисканні 2/3 ходу педалі.
Єдине чим може похизуватись цей варіатор так це ручний режим перемикання
фіксованих передавальних чисел ведучого та вторинного шківа, які імітують
фіксовані передачі. Він не просто напівручний, коли по досягненню певних
обертів автомат сам переходить на вищу, а справжній ручний! Коробка тримає
оберти навіть коли двигун впирається в відсічку. Дуже зручна опція, яка
дозволяє підтримувати жорсткий зв'язок двигуна та трансмісії. Такий режим
дозволяє більш прогнозовано розганятись, гальмувати двигуном, повзти в натяг,
долати бездоріжжя.
Для боротьби з бездоріжжям в арсеналі повний привід,
який підключається за допомогою електромагнітної муфти. Режимів роботи
трансмісії три: 2WD(передній привід), 4WD Auto(передній привід з автоматичним
підключенням заднього при пробуксовці), 4WD Lock(повний привід, муфта жорстко
заблокована). Насправді, в режимі 4WD Lock повне блокування не
відбувається, тут лише збільшується в 1.5 рази передавальний момент.
Цього разу оцінити позашляхові можливості машини не
виявилось можливим, але минулого року я мав можливість поїздити на такому ж авто добре засніженими шляхами.
Коли снігу небагато, а площадка рівна, вмикаю режим 4WD Auto і задаю дугу. Авто починає
ковзати назовні передньою віссю, а далі під тягою починає мести задом -
практичний тренажер початківців для керування та розподілом тяги між осями
повного приводу, що втратили щеплення. А от якщо ввімкнути режим 4WD Lock з заблокованою задньою муфтою,
то під тягою розвиватиметься добре контрольований занос. Саме тут проявляє себе
на відмінно система стабілізації ASC,
яка завчасно гасить глибокі заноси при тому даючи можливість попередньо
спробувати самому. Вистачає досвіду вимикай, розставляй
фішки і дріфтуй. Але в такому азартному режимі муфти вистачає хвилин на 10-15.
Вона перегрівається і повністю втрачається привід на задні колеса.
Муфта Аутлендера
дуже чутлива до перегріву і розмикається за першої ж можливості. Пробиваючи
першим дорогу по свіжому снігу висотою близько 30 см, я позбувся тяги на задні
колеса вже після 5-7 хвилин просування. Геометричну прохідність погіршує,
розміщена ззаду знизу, і випираючи нижче заднього бампера, повнорозмірна
запаска, яка як якір чіпляється за будь-що. Які б не були амбіції господаря,
але бездоріжжя на цьому авто слід уникати. Повний привід тут для підстраховки
штатних режимів просування загальними дорогами, а для вилазок поза них -
нажаль, ні.
Керованість
має дві складові. Перша – азартне шасі, гостре кермо, реактивне зусилля,
насичений зворотній зв'язок. Насолода, але лише поки покриття рівне, кути
відхилення керма невеликі. Але як тільки дорога починає петляти, а на дорозі з’являються вади, помітна друга. На
нерівностях кермо починає бити по руках та смикатись, реактивне зусилля
розчиняється в вібраціях, з’являються траєкторні відхилення. Нервова поведінка авто
змушує зменшити швидкість.
Підвіска
спереду МакФерсон, позаду багатоважільна. Два стабілізатора – передній та
задній. По плавності ходу підвіска скурпульозно повторює профіль дороги,
жорстко реагує на великі нерівності, а також завдяки вищому центру ваги
перевалюється з боку на бік в крутих віражах.
Пересування
якісними міжміськими трасами – от найбажаніше середовище перебування і тут авто
в своїй тарілці.
Гальмує
Аутлендер добре. Педаль інформативна, прозорий зворотній зв'язок, хід невеликий,
сповільнення прогнозоване.
Акустичний
комфорт кульгає. Робота підвіски шумна, звук шин постійно доноситься в салон,
завивання двигуна з’являється вже після 2000 обертів, а аеродинамічні шуми супроводжують після 100-110 км/год.
Оглядовість
на відмінно. Велика площа засклення, великі дзеркала дають повну картину того
що відбувається навколо.
Розхід
палива в межах 14-16 літрів при поміркованій їзді, але якщо їхати активно можна
з легкістю досягнути 18літрів.
Які враження
залишив по собі Outlander XL? Багато авто за свої гроші. Авто бонусом дарує додатковий
розмір у всьому. В зовнішності – воно здається більшим, салон просторий,
багажник великий, ходові повадки з претензією на «драйв». Все з приставкою XL. Одним словом, практично у всіх
дисциплінах намагається тягнутись за старшими. Але, ще залишаються варіатор, муфта
приводу задніх коліс, розхід палива, шумоізоляція, де буде не зовсім по місцю навіть розмір L.
Немає коментарів:
Дописати коментар